У 1993 році 5-річний хлопчик підпалив запальничкою постіль, позбавивши життя свою 2-річну сестру, як стверджується, після перегляду однієї з серій мультфільму «Бівіс і Батхед», в якій відморозки-герої заявляють, що «пожежа - це класно» (JR Wilson & SLR Wilson, 1998).

Вирушаючи на стадіон дивитися спортивні змагання, люди інколи беруть із собою переносні радіо- і телеприймачі. Коли їх запитують, навіщо вони слухають репортаж, якщо гра проходить на їхніх очах, зазвичай слідує відповідь: «Так я можу зрозуміти, що ж відбувається насправді».

У 1969 році молодий журналіст Британської телерадіомовної корпорації (ВВС) був посланий до В'єтнаму висвітлювати військові дії. Будучи не дуже досвідченим або ж не розбираючись в тому, що він спостерігає, він почав свій перший телерепортаж про атаку американцями вьєтконгівських позицій такими словами: «О Господи! Таке враження, що дивишся телепередачу» (Bogart, 1980).

14-річний підліток Сенді Чарлз убив свого 7-річного приятеля, зняв з нього шкіру, а потім зварив м'ясо своєї жертви. У ході подальшого судового розгляду адвокат підлітка намагався довести, що Сенді вірив у те, що зможе літати, якщо нап'ється жиру, витопленого з трупа. По всій видимості, на нього подіяв фільм жахів Warlock («Чорнокнижник»), який він подивився не менше 10 раз (Canadian Case, 1996).

Ці чотири приклади кожен по-своєму ілюструють основну тему цієї книги Річарда Харіса "Когнітивний підхід до ЗМІ": наш досвід спілкування із засобами масової інформації (ЗМІ) багато в чому обумовлює ті знання, які ми отримуємо про світ.

Ми можемо назвати це когнітивним підходом до ЗМІ, оскільки наголос робиться на те, як ми формуємо уявлення про світ - по суті, якусь ментальну реальність, грунтуючись на своєму досвіді спілкування зі ЗМІ. Ця ментальна реальність стає потім основою всіх установок і моделей поведінки і має великий вплив на наше життя. Замість того щоб більш-менш точно відображати якісь зовнішні події, телебачення перетворилося на реальність, з якою порівнюють навколишній світ. Світ, як його бачать ЗМІ, став для багатьох людей більш реальним, ніж саме життя.

ЗМІ у формі друкованих видань увійшли в наше життя майже відразу ж після винаходу Гутенбергом у 1456 році набірного шрифту і друкарського верстата. Однак з появою в XX столітті електронних засобів зв'язку, особливо телебачення, характер ЗМІ - а фактично життя в цілому - змінився докорінно. За останні 60 років телебачення перетворило повсякденне життя людей більше, ніж, можливо, будь-який інший винахід в історії людства. Друковані ЗМІ та радіо також багато в чому змінилися під впливом телебачення, хоча воно і не стало їм заміною.

Своїм основним джерелом задоволення люди найчастіше називають перегляд телепередач, за яким, далеко відставши, слідують спілкування з друзями, надання допомоги оточуючим і подорож під час відпустки. Телебачення не тільки змінило наше дозвілля, воно також революціонізувало наш образ мислення і наш світогляд. У цій книзі особлива увага приділяється саме цьому впливу ЗМІ на наше сприйняття і когнітивну здатність. Мас-медіа - це не тільки «магічне вікно», через яке ми дивимося на світ, а й «двері», через яку ідеї проникають у нашу свідомість.

Джерело: http://advertion.blogspot.com